Лора + Емма + Радислава + Коли плаче біла вовчиця + Княгиня Острозька + Восьма жертва + Останній володар + Скеля червоного сонця + Ґардаріка + Притулок семи вітрів - Д. Гнатко, О. Афанасієва, М. Ткачівська, Я. Дегтяренко, В. Мосевич (58600)

[html]«Лора. Історія одного божевілля» Д. Гнатко (336 с.) Дореволюційний Кременчук бентежать події, що відбуваються в родині заможного заводчика й фабриканта Войтовича. Від рук дружини гине пан Владислав Войтович, а потім божеволіє його єдина донька й спадкоємиця. Щось дивне й незрозуміле коїться з молодою панною Ларисою, котру всі кличуть Лорою. Спочатку ці видіння із померлим батьком. А потім — згубне, заборонене, але таке жадане кохання до Олександра, нареченого власної кузини. Здавалося, це почуття гамує Лорине божевілля. Заради нього вона ладна була на все. Навіть... убити кузину? Ні, цього не може бути... Лору звинувачують у вбивстві, якого вона не хоче визнавати. Тепер тільки одна людина може врятувати її від падіння у прірву остаточного божевілля. Та чи врятує? «Емма. Історія одного падіння» Д. Гнатко (336 с.) Емма Рихальська — донька заможного поміщика та наречена шанованого графа Яготинича. Її майбутнє прогнозовано мало бути щасливим. Але заборонене кохання до кріпака Назара, що так раптово спалахнуло, перекреслило все. Емма знала, що він заручений із красунею Марічкою. І ніколи не відповість взаємністю панянці. А сама Емма змушена буде все життя прожити із нелюбом. Але долю не прорахуєш. Трагічна загибель Марічки збурить у серці Назара полум’я помсти. Емма втратить останній шанс здобути його любов. Та несподівано під серцем заворушиться надія... «Радислава. Історія одного кохання» Д. Гнатко (320 с.) Київська Русь, XIV століття. Ружею цвіла Радислава на весіллі, бо кохала боярина Мстислава пристрасно. А він посміхався й підраховував зиски від шлюбу — багата, вродлива, ще й рідня князя Данила Галицького... Недовгим було сімейне щастя молодої. Розтоптав її мрії жіночі Мстислав. До родового маєтку, куди входила вона господинею, привіз він коханку. Здавалося б, немає для дружини нічого більш принизливого. Але чоловік змушує її до гріха — наказує звабити ординця Ариундея. Розчавлена й зневірена Радислава йде на ложе до ворога... «Коли плаче біла вовчиця» О. Афанасієва (288 c.) Від батька, польського шляхтича, брати Марко та Стефан успадкували розважливість і гордовитість. А від матері-українки — непокірність та волелюбність. Однак їм судилися різні долі... Ще малим Марко врятував поранену білу вовчицю — мисливський трофей пана Пулавського. І цим визначив своє майбутнє. Тоді як Стефана готують у наступники діда-шляхтича, запальний шукач пригод Марко вирушає на війну з Османською Портою. Там, полонений татарами, тричі проданий, з воїна перетворений на галерного раба, він зустріне свою долю — українську полонянку Катерину. Але їхнє палке кохання та втеча від турецького адмірала стануть початком нового випробування. Давній ворог Марка, пан Пулавський, не забув хлопчика з білою вовчицею. Колись той відібрав важливу для мисливця здобич... «Княгиня Острозька» М. Ткачівська (480 c.) Народившись, вона одразу стала найбагатшою спадкоємицею Польсько-Литовської держави. Єлизавета — майбутня княгиня Гальшка Острозька, донька Беати Косцелецької та покійного князя Іллі Острозького. Про шлюб із Гальшкою мріяли представники найзаможніших магнатських родів. Їх манила краса та багатство Гальшки. Коли дівчині виповнилося тринадцять, її опікун, князь Василь Острозький, вирішує одружити Гальшку із князем Димитром Санґушком. Беата противиться цьому шлюбові — й зрештою Санґушко бере штурмом її замок в Острозі й викрадає Гальшку. Молоді вінчаються й тікають до Богемії. Дізнавшись про це, Беата рушає до короля Сиґізмунда Авґуста, благаючи його повернути юну княгиню. Усе це обернеться для Гальшки першим ударом долі. Бо щоб повернути її, люди короля виконають ще одне таємне та страшне прохання Беати. «Восьма жертва» Д. Гнатко (336 c.) Загадкові та моторошні події порушують спокій маєтку Смотрицьких. Одна за одною гинуть молоді кріпачки. Селом ширяться різні чутки. Кажуть, то справа рук католицьких ченців, котрих привезла з собою до маєтку полячка Владислава Пашинська. Золотоволоса відьма, що закликала зло. Тим часом графиня Смотрицька палко закохується в сусіда. Але серце Олексія Забродіна належить графській кріпачці Ярині. Графиня ладна на все, аби здобути кохання поміщика і позбутися зеленоокої дівчини, що стала між ними. Маєток ось-ось здригнеться від звістки про восьму жертву. І нею може стати будь-хто. «Останній володар» Я. Дегтяренко (464 c.) Королівство Руське, 1340 рік. Юна красуня Ксенія Яцькович воліла б віддати вроду, аби натомість віднайти щастя в коханні. На королівському бенкеті вона причаровує самого короля Юрія Тройденовича. Хтивість засліплює очі чоловікові, і він намагається хитрощами заволодіти вродливицею. Королева Офка довго мирилася з походеньками чоловіка. Проте ця витівка може дорого коштувати всій державі, тому жінка вирішує позбутися Ксенії. Напівживу дівчину полишають у лісі. Її знаходить відлюдник Дмитро й рятує від загибелі. Та чи не обернеться вчорашній рятівник найзапеклішим ворогом, коли дізнається, що перед ним — одна з роду ненависних йому Яцьковичів? «Скеля червоного сонця» Д. Гнатко (336 c.) Заборонений плід завжди солодкий. Як і заборонене кохання. Зажадати чоловіка власної сестри... Чи ж могла уявити Феодося Тодорович, що її серце охопить така пристрасть до красеня-сотника? І що власна сестра стане перешкодою на її шляху. Мирослава не хотіла поступатися своїм коханням. Але й Феодося не збиралася відступати. Того дня, на скелі, її пальці сталевим намистом зімкнулися на шиї сестри. Мирослава пообіцяла, що жінки-нащадки Феодосії заплатять за її гріх. Минатимуть роки, змінятимуться епохи. А жінки з роду Тодоровичів будуть приходити на цю скелю, одна за одною, відчувши все, що відчула Мирослава... Кому вдасться розірвати замкнене коло давнього прокляття? «Ґардаріка. Таємниця забутого світу» В. Мосевич (480 c.) Хтось скаже, що це легенда, хтось — що бувальщина. А я розповім правду, яку бачив на власні очі... Це була країна великих градів. Столиця світанкового сонця — древня Ґардаріка. Молодий князь Ярослав тут правив мудро та справедливо, вірячи в міць майбутнього своєї держави. І якнайліпше цьому мав сприяти майбутній політичний шлюб Ярослава із гордовитою скандинавською принцесою Інґіґерд. Хто ж знав, що поступово політика переросте в кохання? Цього не міг прорахувати ніхто. Як і те, що принцеса вже була заручена. Тим часом Святополк, зведений брат Ярослава, готує кровопролитну змову. Чи об’єднає це колишніх ворогів, чи розірве пута дружби? Чи підточить це владу Ярослава і зробить його безпомічним, чи, навпаки, додасть йому снаги до боротьби і спонукає до великих звершень? На далеких скандинавських берегах шалений вітер змін, що дме з Аркони, віщує Інґіґерд любов та війну. А ще — нашіптує таємну правду про Володимирового сина. Правду, що переверне світ Ярослава. Чи похитне вона древні склепіння могутнього світу Ґардаріки?.. «Притулок семи вітрів» Д. Гнатко (336 c.) Лиха вдача була у пана Яна Давидова. Мав він слабкість до власних кріпачок. Не втаїлося це від дружини його — пані Маришки. Невдовзі кріпачку, що була таємною пристрастю пана, знайшли загризеною панськими псами. Казали, то справа рук пані Маришки. Утім, сама жінка незабаром померла за дивних обставин. Минув час, та нащадкам Давидових немов поробили. Спадкоємця Григорія Яновича не оминула батьківська пристрасть до кріпацького дівоцтва. Палазя стала його забороненим коханням. Проте Григорій одружився з донькою заможного генерала, і безмежно закохана дружина невдовзі дізналася про згубну пристрасть чоловіка... Невже історія повториться знов? І пекельна жага згубить чуже життя? Чи древній маєток «Притулок семи вітрів», що чув стільки плачів та бачив стільки крові, нарешті діждеться, що його господарі стануть щасливими?[/html]