Етичний розвиток педагога - Хоружа Л. Л.

[html]Моральний сенс педагогічної діяльності потребує від учителя високої загальної культури, широкого світогляду, етичної зрілості. Утверджуючи ідеали добра і справедливості, честі, милосердя і любові, він гуманізує внутрішній світ дитини, виводить на високий моральний рівень міжособистісні та групові стосунки. Однак потенціал педагогічної етики не завжди повноцінно реалізується. Зосередженню уваги на важливості використання її надбань, формування необхідних для цього знань допоможе пропонований навчальний посібник. У ньому висвітлено сутність і значення професійної етики педагога як детермінанти його взаємин з учасниками навчально-виховного процесу, моральні засади педагогічної професії. Ідеться також про проблеми розвитку етики як основи фахового вдосконалення та умови розкриття творчого потенціалу вчителя в контексті сучасної освіти. Адресований студентам вищих навчальних закладів. Прислужиться педагогам, психологам, соціальним працівникам і всім, хто прагне морально-духовного зростання. Зміст 1. Теоретичні засади етичного розвитку педагога 1.1. Етичний розвиток педагога як основа професійної компетентності 1.2. Сутність і функції професійної етики вчителя 1.3. Деонтологічні основи педагогічної професії 1.4. Розвиток етико-педагогічних ідей Історичні витоки педагогічної етики Етика у структурі педагогічного ідеалу Етика як умова гуманізації педагогічного процесу Етика як регулятор взаємин учителя і учня Етичні кодекси педагогічної професії Етика як основа формування і самовдосконалення педагога Етичні засади педагогічних систем 2. Навчально-виховний потенціал етико-педагогічної поведінки вчителя 2.1. Етика педагога як детермінанта особистісного розвитку школяра 2.2. Особливості поведінки вчителя у професійних взаєминах Етичні основи у ставленні вчителя до обраної професії Етичний вимір взаємодії «учитель — діти — батьки» Етика взаємодії учителя з колегами Етикет і педагогічний такт у діяльності вчителя 2.3. Типові помилки етико-педагогічної поведінки вчителя 3. Етичний практикум педагога 3.1. Етичні засади педагогічної взаємодії вчителя з учнями (герменевтичний аспект) 3.2. Прийоми педагогічної взаємодії 3.3. Розв’язання педагогічних ситуацій, моральних дилем і конфліктів Ситуація як фрагмент педагогічної діяльності Моральні конфлікти та їх особливості Способи запобігання складним педагогічним ситуаціям 3.4. Педагогічна етика як основа професійного вдосконалення вчителя Етична природа розвитку професійних умінь учителя Психолого-педагогічні механізми етичного вдосконалення педагога Самопізнання педагога як основа його самовдосконалення Роль етики у запобіганні педагогічним стереотипам Додатки 1. Методики діагностування професійних та особистісних якостей педагогів і психологів 2. Методики діагностування виховних здібностей батьків Термінологічний словник Література Уривок із навчального посібника ("Етичний розвиток педагога" Хоружа Л. Л.) надано виключно для ознайомлення. Копіювання будь-якої частини без погодження з видавництвами заборонено. 1. Теоретичні засади етичного розвитку педагога Актуальність дослідження професійної етики педагога зумовлена можливістю подолати з її допомогою ціннісний хаос не тільки у його свідомості, а й у суспільстві загалом, коли зруйновано старі моральні орієнтири, задекларовано нові цілі та завдання, але чітко не визначено відповідних цінностей та ідеалів, що їх супроводжують. Нині етика як квінтесенція культури покликана втілити ідеї гуманістичної педагогіки, що шукає шляхи оновлення навчання і виховання як процесів людинотворення, звільнення школи від формалізму, стереотипів, авторитарного підходу до дитини. Вона здатна регулювати соціальне і природне в суб’єкті життєдіяльності через усвідомлення їх збалансованого впливу на нього. 1.1. Етичний розвиток педагога як основа професійної компетентності Педагог як особистість постійно вдосконалюється, оскільки це зумовлено не лише потребою у самотворчості, а й суспільним обов’язком, що вимагає від нього високої моральності. Особистісно орієнтований характер навчально-виховної діяльності та відносин з учнями передбачає необхідність переорієнтації свідомості вчителів на визнання нових освітніх пріоритетів: поваги до особистості учня та його права на самовизначення, оволодіння відповідними етичними нормами, а також формування готовності педагога до етично адекватної поведінки в різних ситуаціях мінливого шкільного життя, які ставлять його перед моральним вибором. Високий рівень морального розвитку вчителя відображено у змісті державних освітніх стандартів, де визначено перелік обов’язкових професійно значущих рис його особистості. Кардинальне реформування життя українського суспільства, яке відбувається в умовах глобальної інтеграції у світовий освітній простір, модернізації системи освіти, зростання ролі етнічних культурних факторів і національної самосвідомості, впливає на утвердження таких суспільних й особистісних цінностей, як свобода, відповідальність, повага до особистості. Це зумовлює інтенсивне поширення в освітянській практиці гуманістично зорієнтованих підходів і технологій, спрямованих на цілісний розвиток особистості всіх учасників педагогічного процесу, активізацію їх творчих можливостей, зростання ерудиції і загальної культури. Етичний розвиток педагога — цілеспрямоване оволодіння етичними нормами, що передбачає вміння педагога адекватно поводитись у різних ситуаціях морального вибору, керуючись повагою до особистості учня. Особливості професійної поведінки вчителя і пов’язана з цим актуальність педагогічної етики, визначення деонтологічних засад професії обумовлені також вимогами до професіоналізму та компетентності педагога, що постійно зростають. Нові ідеї та підходи концептуально закладено у зміст «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ ст.», Державної національної програми «Освіта — ХХІ ст.», Законів України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Наказ «Про основні орієнтири виховання учнів 1—11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» МОН молодьспорт України від 31.10.2011 р. № 1243 розкриває вимоги до педагога у здійсненні завдань сучасного виховання: володіння високими моральними якостями, усвідомлення гуманістичних цінностей педагогічної професії, емпатія, готовність до морального вибору, тактовність, вольова регуляція, дотримання норм учительської етики, уміння рішуче діяти у конфліктних ситуаціях. Особистість, яка обрала своєю професією учителювання, підпорядковує власну поведінку правилам і нормам, які склалися і регламентують цю сферу. Кожне нормативне положення, особливо у системі «людина — людина», вирізняється специфічними метою, засобами праці, формами та методами тощо. Особливість педагогічної діяльності полягає в тому, що це: — цілеспрямований процес залучення підростаючого покоління до існуючої системи соціальних взаємин із метою оволодіння соціальним досвідом і культурою, всебічного особистісного розвитку; — корегування за допомогою психолого-педагогічних засобів негативних впливів на особистість різних об’єктивних і суб’єктивних факторів; — безпосередній вплив учителя на учнів як досвідченої, авторитетної людини, котра володіє відповідними знаннями, вміннями, почуттями, волею; — перетворювальний процес, участь у якому змінює як вихованців, так і педагога, розвиваючи в них одні якості і нівелюючи інші. Домінантною ознакою педагогічної праці є постійна взаємодія всіх учасників навчально-виховного процесу, а предметом, інструментом і продуктом — людина. Отже, у педагогічній діяльності мета, завдання навчання та виховання здійснюються у формі особистісних взаємин, що засвідчує важливість моральних аспектів педагогічної праці та формування в учителя професійно необхідних якостей. Етична складова має переважне значення для формування професійної компетентності вчителя як вищого рівня його фахової кваліфікації. Професійну компетентність трактують нині як володіння педагогом необхідною сукупністю знань, умінь і навичок, які засвідчують ефективність педагогічної діяльності, високий рівень спілкування з різними суб’єктами навчально-виховного процесу, сформованість професійно-особистісних якостей, цінностей, ідеалів учителя. У структурі професійної компетентності саме етика є системоутворювальною складовою. Деякі сучасні українські та російські дослідники (О. Савченко, В. Вяткін) називають її метахарактеристикою педагогічної свідомості і діяльності вчителя, адже етика — частина кожної його дії, що не тільки виявляється у мовленнєвій культурі педагога, характері взаємодії з учнями, а й регулює поведінку в інших професійних сферах. Сучасний учитель виконує в школі не стільки освітньо-інформаційну та консультативну функції, скільки культурологічну, соціально-психологічну, розвивальну, дослідницьку, проективну, а також створює умови для забезпечення морального і духовного розвитку учнів. Тому одночасно з проблемою формування педагога як предметника актуалізується питання його розвитку як людини культури, яка має значний виховний вплив на особистість. Отже, формування етично компетентного вчителя — це соціально значуща проблема, від розв’язання якої залежать успіх гуманізації системи освіти, підвищення загальної культури у суспільстві та перспективи розвитку сучасної людини. Етичний розвиток учителя є неперервним процесом особистісно-професійного зростання, що передбачає підвищення його рівня моральної свідомості, здійснення професійної рефлексії та формування системи ставлень до суб’єктів навчально-виховного процесу відповідно до норм і правил педагогічної етики. Запитання. Завдання 1. Обґрунтуйте думку про важливість єдності між особистісним і професійним для ефективної діяльності педагога. 2. Визначте найцінніші особистісно-професійні якості, необхідні для діяльності педагога порівняно з іншими людинознавчими професіями. 3. Чому формування етично компетентного педагога є соціально значущою проблемою? 4. Сформулюйте найважливіші критерії оцінювання рівня професійної компетентності педагога. 5. Визначте роль і місце етичного розвитку педагога у формуванні його професіоналізму. 6. Як співвідносяться свобода і відповідальність у діяльності педагога? 7. Зобразіть схематично абстрактну модель (професіограму) особистості ідеального вчителя. Кейс «Пізнай свою професію» (уривок із твору Ш. Амонашвілі «Педагогічна симфонія») У Сванетії стояв я у підніжжя однієї безіменної гори… яка навіяла мені думки про мою найулюбленішу вчительку словесності, а точніше, людяності. Минуло вже більше сорока років із того часу, коли вона заходила до нашого класу і ми усі, без винятку, з нетерпінням чекали її, бо уроки Варо Вардиашвілі підносили нас… Її уроки перетворювалися на літературні вистави художнього читання, якщо нам було задано твір, то уроки відбувалися у формі літературних конференцій. І літературу ми сприймали не як сферу знань, а як особистісну позицію, концепцію, світогляд. Наша добра і велична «тітка Варо» зробила літературу для кожного з нас дзеркалом своєї душі: зазирни у неї і ти побачиш, який ти є, яким повинен стати. Був кінець війни та повоєнні роки, складні, сповнені печаллю втрат і щастям перемоги. І «тітка Варо» — наша вчителька словесності і людяності — стала для нас рідною людиною. Мені тоді здавалося, що я один. Вона знала, що мій батько загинув на фронті, що у сім’ї є нестатки, що моїй матері нелегко виховувати двох дітей. Кожен тиждень я бував у «тітки Варо» вдома… Вона пригощала мене чаєм, чим-небудь смачненьким або просто шматком чорного хліба. Я соромився, червонів — «Спасибі, в нас є все!» — хоча знав, що вона ділиться зі мною шматком хліба зі своєї 300-грамової норми, і тим не менше «тітка Варо» вміла так підійти до мене, так запропонувати, що мені бувало незручно відмовитися. Вона давала мені книжки, щоб я прочитав їх і висловив свою думку, дарувала книги з надписами «Моєму розумному учневі», і я намагався виправдати її довіру. Якою я міг би стати людиною, якби у моєму житті не було Варо Вардиашвілі? Питання для обговорення 1. Чому Ш. Амонашвілі порівняв учительку з горою? 2. Які особистісні і професійні цінності педагога відіграли важливу роль у житті Ш. Амонашвілі? 3. Яке значення етики у професійній поведінці вчительки? 4. Які основні принципи педагогічної діяльності вчительки? 5. Щоб ви відповіли автору уривка на його запитання? [/html]